Шамша І.В. Етика: Навчально-методичний посібник / І.В.Шамша / Національний університет «Одеська юридична академія». – Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2014. – C.79–81.

При підготовці до семінарських і практичних занять, необхідно пам’ятати, що головною метою курсу «Етика» постає логічно правильне мислення. Саме дискусійний характер курсу обумовлює вимоги до семінарських занять.
Не потрібно догматично дотримуватися теоретичних вподобань викладача, проте незгода студента потребує аргументації. Будь-яка позиція, викладена в цьому курсі може бути обговорена. Проте це обговорення повинно носити кваліфікований характер. Коли викладач цікавиться думкою студента, то він цікавиться його кваліфікованою думкою. Тому не потрібно вдовольнятися однією лише унікальністю позиції студента без необхідної теоретичної підготовки. Не всяка унікальна позиція заслуговує на увагу у філософії: думка Сократа і думка студента, який тільки-но почав займатися етикою, не рівноважні, хоча і той, й інший - є людиною.
Не потрібно просто зазубрювати матеріал, оскільки на семінарському занятті викладачем пропонується осмислити матеріал, викладений в лекціях і підручниках. Зазубрений матеріал лише створює видимість знання, насправді приховуючи відсутність правильного мислення, а то й мислення як такого. Така підготовка до семінарських занять з філософських дисциплін не може претендувати на найвищу оцінку. В той же час безпідставне «мислення» також має не багато переваг. При підготовці до семінарського заняття в завдання студента входить посісти серединну позицію між ціма крайніми типами «мислителів». А для цього потрібно навчитися опановувати матеріал, який напрацювало людство в русі своєї історії, не втрачаючи при цьому творчого мислення. Це завдання нелегке – але саме за умови його виконання можна досягти результату у засвоєнні етики.
Обговорення проблем на семінарських заняттях потребує певної культури дискутування – не потрібно говорити одночасно, перебивати співрозмовника, переходити на особистості. Цікавість обговорюваної теми не є виправданням для означених типів поведінки – філософія народжувалася в суперечках, проте без культури дискутування, навряд чи вона досягла б відчутних успіхів.

[79]

Існує помилкова гадка про те, що у філософії можна говорити що завгодно – якщо той, хто розмовляє, навіть сам себе не розуміє, то він займається філософією. Ця гадка притаманна певним суб’єктам і нічого спільного з реальним станом справ не має. Якщо б філософське знання і справді було б таким, воно взагалі не виникло б. Ознакою філософського мислення є спроможність до вирішення протиріч, саме в цьому студенти тренуються на семінарському занятті. Якщо протиріччя не вдалося вирішити, або хоча б наблизитися до його вирішення, то мету не досягнуто.
Не потрібно боятися висловлювати свої думки на семінарських заняттях. Слід пам’ятати, що семінарські заняття потрібні для тренувань в мисленні, а на тренуваннях можна й помилятися. Головне – не помилитися на «змаганнях». Метою постає не виключити помилки, а докладати зусиль до їх виправлення, бо якщо помилкові думки не будуть висловленні, то їх автор ніколи не зможе подолати їхню помилковість.
Готуючись до семінарського заняття необхідно опанувати конспект лекції, прочитати необхідну тему в підручнику (або підручниках), пошукати незнайомі слова в словниках, поставити проблеми і поміркувати над ними. Взагалі слід готуватися не просто викладати матеріал, а сперечатися. За таких умов семінарське заняття проходить дуже цікаво, а виставлення оцінок відбувається непомітно, нібито «само собою», приносить задоволення і користь.

[80]