Шамша І.В. Етика: Навчально-методичний посібник / І.В.Шамша / Національний університет «Одеська юридична академія». – Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2014. – С.81–83.

Запропоновані теми рефератів та повідомлень можна використовувати на семінарських заняттях в міру побажань та зацікавленості студентів. Наведена тематика рефератів лише окреслює проблеми і теми, які можна використати в своєму науковому пошуці. Але якщо студента цікавлять інші теми (яких немає в запропонованій програмі), він може готувати повідомлення на ці теми – запропонований список не є остаточним, його не слід сприймати догматично.
Роздруківка рефератів з всесвітньої мережі Інтернет не має жодного сенсу – в такому випадку реферат взагалі не варто готувати, бо робота студента, за яку й виставляється оцінка на семінарському занятті, в даному випадку не проводиться.
Взагалі слід пам’ятати, що будь-які навчальні курси філософського змісту спрямовані передусім на розвиток логічно правильного мислення студента, якщо таке мислення відобразиться в рефераті, то над рефератом можна працювати, але якщо ні, то краще відповідати на семінарському занятті без підготовленої доповіді.
Для того, щоб підготувати реферат, необхідно прочитати декілька джерел, виявити протиріччя в позиціях авторів і спробувати вирішити виявленні протиріччя. Студенти часто забувають, що зацікавленість доповідача темою реферату є необхідною умовою для зацікавленості аудиторії запропонованою темою. Тому не потрібно готувати реферати формально – мовляв, був матеріал – ось я і обрав (обрала) цю тему. Не слід забувати, що готуючи реферати, студенти розвивають свої навички в заняттях науковою діяльністю, а яка наука може бути там, де автор не бачить проблеми? Отже, починати необхідно з постановки проблеми.
На семінарських заняттях з історії становлення етичних ідей студенти часто роблять нудні доповіді, забуваючи зацікавити аудиторію. Тому варто нагадати, що усний текст відрізняється від письмового. Доповідач змушений привернути увагу до себе і теми своєї доповіді. Для цього непогано почати доповідь з головної думки своєї доповіді, постановки проблеми, або з питання, що саме привернуло увагу доповідача до розглядуваної теми. Лише

[81]

після цього можна викладати основний матеріал, підготовлений в рефераті.
Дуже непоганою формою для доповіді є форма міркувань – які протиріччя в зазначеній проблемі існують, які вдалося вирішити, а які – ні, в яких відповідях автор сумнівається і чому саме. Таку доповідь цікаво слухати не лише студентам, а й викладачу.
Якщо студент всього лише поглиблено вивчив матеріал по етичній системі одного з філософів, то таку доповідь слід називати повідомленням, а не рефератом. На відміну від реферату, повідомлення не потребує оформлення, матеріал може розташовуватися в робочому конспекті студента і його можна оголошувати з місця, не виходячи до кафедри.

[82]